ТАК ХТО Ж ВИ, КАВАЛЕРІДЗЕ? ПАН ЧИ ТОВАРИШ...


Кажуть, що є така закономірність - геніїв часто не визнають за життя. Буцімто вони випереджають час та не вписуються в епоху. У них своє бачення, розуміння речей, простих і не дуже... Іван Кавалерідзе - не виняток. Його постійно розривали пристрасті та спокуси - творити чи служити. Зараз він посів заслужене місце в історії - пам‘ятники, меморіальні дошки, навіть музей. А за життя? Критика і штамп “неблагонадійний”! Та все ж були десятки відзнятих фільмів, шалені гонорари і замовлення. На що був здатен Кавалерідзе, щоб залишатися серед творців, та ні, серед живих творців! У день народження видатного українського митця Альбіна Панченко вирушила #в_пошуках_аборигенів.



Мені завжди подобалось прізвище – Кавалерідзе. Таке горде, яскраве. І якесь трохи дивне для корінного грузина. Виявляється, не даремно мене охоплювали сумніви. Справжнє прізвище скульптора – Кхварідзе. Та наші люди його трохи «українізували» ще до народження Івана Петровича, коли тільки його дід переїхав на наші землі.

З дитинства Кавалерідзе любив ліпити з глини. Це помітив його дядько і перевіз хлопця навчатися до Києва. Тут він закінчив приватну гімназію Валькера. Розташовувалась вона на вулиці Тимофіївській – нині Коцюбинського. Заклад був неординарний, славився хуліганськими витівками. Він дав Україні чимало цікавих особистостей - Симеренко, Архипенко... Дослідник київської старовини Михайло Кальницький назвав його «школою для відчайдушних». Нині ця школа - болюча рана всього району, більше десяти років віддана на поталу приватному інвестору, вікна забиті, приміщення руйнується.



Проте на цьому навчання Івана Петровича тільки розпочалося. Так одразу після гімназії він вступає до Київського художнього училища і стає учнем Федора Балавенсько – автора майже 20 скульптур та портретів Шевченка. Приміщення у другому будинку Бульварно-Кудрявської вулиці, у якому навчався Кавалерідзе, пережило свою унікальну історію. Під час Другої світової його повністю спалили німці, але по закінченню війни будинок відбудували. Заклад дещо змінився зовні, проте все ж таки його зберегли. Не так давно його знову відремонтували.



Після завершення училища Кавалерідзе отримував знання у Петербурзі та Парижі, пісця чого повернувся до Києва. Мав на це причину – у 1911 році влада оголосила конкурс на проєкт пам‘ятника княгині Ользі. Молодий скульптор пройшов відбір і того ж року на Михайлівській площі урочисто відкрили нову скульптуру. Проте, це не той пам‘ятник, який стоїть зараз. Творіння Кавалерідзе зіпсували вандали у 1919 році. Кажуть цементну голову першого варіанта згодом знайдуть просто в підніжжі постамента. Зараз біля Михайлівського стоїть точна реконструкція проєкту Кавалерідзе. Її виготовили Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов вже з мармуру.