ФЕЙКОВИЙ ПАМ’ЯТНИК ЧКАЛОВУ. А ВИ ЗНАЛИ?

От він стоїть в затишному скверику свого імені, поруч біжить вулиця вже не його імені, обгиджений голубами, шенеля злазить, ніби обпалена шкіра якогось праісторичного ящура. Валерій Чкалов, легендарний льотчик-випробувач, командир екіпажу, який у 1937 році здійснив перший в історії повітроплавання переліт з Москви у Ванкувер через Північний полюс. Кажуть, він міг запросто зайти на чарку до самого Сталіна. Але генералісимус таки не пробачив льотчику ні панібратства, ні слави... всесвітньої слави та людської шани – за сміливість, молодецький норов і добру душу. Донька Чкалова переконувала, що загибель батька в одному з випробувальних польотів – справа рук тодішнього високого керівництва.



Але,  хто ж в цьому нині буде розбиратися і кого це цікавить. Хіба що вандалів, які скрутили єдину цінну на пам’ятнику детальку – дощечку з надписом. Позаду героя пушок від молодої зелені, праворуч споруда Міністерства з надзвичайних ситуацій. Насправді пам’ятник опинився тут з чужої примхи. Раніше в цій споруді містилися Вищи жіночі курси, а за радянського часу - штаб ППВ. Тому поставити паркову скульптуру льотчика було досить доречно. Тим паче, що парк вже прикрашали – гіпсовий піонер та така ж  каркасна Зоя Космодем’янська.



Автор скульптури – також легендарна особистість – український радянський скульптор з дуже схожою на Чкалова долею – Борис Іванов. У нього цими квітневими днями день народження. Обоє сироти, обоє прийняли героїчну смерть. Борис Іванов у 1941-му, захищаючи Київ. Він ліпив різні монументальні скульптури в основному за покликом революційного часу – червоноармійців, моряків,  Котовського, але й Пушкіна, Затонського, Щепкіна, який викупив Шевченка з кріпацтва. Валерій Чкалов - робота, яку мистецтвознавці дуже високо оцінюють за майстерно пророблені руки, незвичні вихорі волосся і мужню поставу. Скульптуру Чкалова створено для павільйону Поволжя на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. Оригінал загубився в історії. Але пам’ятник , який ми бачимо в парку, за ескізами Іванова відтворили у 1980-ті колеги по цеху - Небоженко та Положій. Це данина пам’яті скульптору.



Так,  ми назвали пам’ятник фейковим з деякою натяжкою. Хоча… хоча…донедавна він взагалі не був Валерієм Чкаловим з причини викрадення таблички.  І що б там не сталося з декомунізаціїю та інтелектуалізацією київського громадського простору, нам таки доведеться розбиратися з цим пам’ятником. Він чекає нашого присуду - густо пофарбованим бронзівкою, з-під якої видно срібряну, а ще глибше - гіпсовий каркас колишнього радянського кумира. Володимир Вятович, голова Українського інституту національної пам’яті запропонував демонтувати цей радянський анахронізм, який буцімто нічого спільного з Україною не має. Очевидно, з причини того, що вона перестає бути космічною державою. Чи що? Натомість Андрій Кокотюха таки відшукав «український» слід у Чкалові)) Мовляв, письменник з сусіднього зі сквериком будинку нашептав Кокотюсі, що легендарний льотчик походив з переселених на Волгу українців і насправді його прізвище Чкало. А якби він не був нащадком, треба було б таки з ним розібратися? Не так давно, розповідаючи про вулицю Гончара,  минулому Чкалова,  відомий києвознавець Дмитро Малаков закликав до збереження цього пам’ятника як свідка епохи повітроплавання та великого наукового дерзновення.